Арсен Мірзоян - Штучні Сонця

Знову сують свою пику у справи Бога
І крізь мозок проникають до судин
І на мертвих журналістах вже відбитки того
Хто постане завтра символом терпіл
А насправді всі ми на когось схожі
Але різні вчинки сильні і слабкі
Дивляться на тебе в балаклаві очі
Варіантів небагато, чуєш, ні

От і все, і нікуди більше бігти
Недопалки в шахті ліфту
Метелик на світ доки сірник горить
От і все, ми самі себе вб'ємо цим
Метелик із штучним сонцем

Усе скінчилось, Слава Богу квіти не для тебе
Фотокамер спалахи серед вогнів
А в очах лишилося осіннє небо
Всережимні не почують як рахують дні
Це режиму приміряють інший вимір
Посміхаючись цинічно крізь реформи тин
Та людина в балаклаві пропонує вибір
Вільним бути чи просто живим

От і все, і нікуди більше бігти
Недопалки в шахті ліфту
Метелик на світ доки сірник горить
От і все, ми самі себе вб'ємо цим
Метелик із штучним сонцем

Кожного разу на чужі та наші
Кожного разу король стає голий
Кожного разу всі ті самі інакші
Кожного разу назавжди ніколи